Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 5013/1233/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В. Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Центр"на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016у справі№ 5013/1233/11 Господарського судуКіровоградської областіза заявою про перегляд за нововиявленими обставинами за позовомПриватного підприємства "Агрофірма "Центр" постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 Прокурора Устинівського району в інтересах держави в особі Криничненської сільської ради до треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного підприємства "Агрофірма "Центр" - Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області; - Устинівська районна державна адміністрація прозвільнення земельної ділянки, відшкодування шкоди за участю представників: прокурораОнуфрієнко М.В. - посв. № 036179позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)третіх осіб- не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2011 у цій справі відмовлено повністю в позові прокурора Устинівського району в інтересах держави в особі Криничненської сільської ради до Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 96,8 га на території заказника загальнодержавного значення "Садківський степ" та приведення її у придатний для використання стан, а також про стягнення з відповідача 1936400 грн. шкоди, заподіяної порушенням режиму території заказника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 вищевказане рішення скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; зобов'язано Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 96,8 га, розташовану на території заказника загальнодержавного значення "Садківський степ" і привести зазначену ділянку у придатний до використання стан; стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" 19636400 грн. шкоди до Фонду охорони навколишнього природного середовища на користь Криниченської сільської ради та 39283,50 грн. судових витрат на користь державного бюджету.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2012 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 залишено без змін.

Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у цій справі за нововиявленими обставинами разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В якості нововиявлених обставин Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" послалося на набрання законної сили вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2014 в частині виправдання ОСОБА_5 (директора Приватного підприємства "Агрофірма "Центр") за частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 252, частиною 197-1 Кримінального кодексу України, вважаючи, що матеріалами кримінальної справи та висновками судів спростовано причетність директора Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" ОСОБА_5 до розорення земель ботанічного заказника "Садківський степ", відхилено висновки екологічної та земельно-технічної експертиз, як докази, що підтверджують вину ОСОБА_5 у інкримінованих йому злочинах, а інші докази його вини відсутні. Підставою для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник вказав тривалість досудового розслідування та судового розгляду зазначеної вище кримінальної справи.

Прокурор Устинівського району Кіровоградської області відхилив подану заяву, вказавши, що її доводи зводяться до переоцінки доказів, досліджених при судами прийнятті судових рішень, відтак, нововиявлені обставини в розумінні розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Заява Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 за нововиявленими обставинами розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 заяву Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016, та переглянути за нововиявленими обставинами постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме суд, посилаючись на пропуск строку, встановленого статтею 113 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної оцінки підставам пропуску такого строку з причин, що не залежали від відповідача, оскільки тривав процес у кримінальному провадженні, за вироком у якому керівника відповідача визнано невинним; суд не врахував практики Європейського суду з прав людини щодо захисту гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, у тому числі в частині дотримання принципу верховенства права; судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої при розгляді справи суди застосовують конвенцію та практику суду, як джерело права, не враховано чіткої та усталеної позиції Європейського суду з прав людини, щодо пропущення строків та перегляду судових рішень та виправлення помилок правосуддя, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ільхан проти Туреччини" (№ 22277/93 від 27.06.2000 року параграф 59), де зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, не має абсолютного характеру, відтак, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, не застосовуючи автоматично, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи; також у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011, заява № 4994/04 йдеться про рішення щодо нового розгляду справи, у зв'язку з нововиявленими обставинами та вказано, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають судові акти з урахуванням принципу правової визначеності, яка є похідною принципу верховенства права; у рішенні ЄСПЛ "Праведна проти Російської Федерації" від 18.11.2004 саме вказано, що перегляд рішення, яке набрало законної сили допускається тільки для виправлення фундаментальної помилки, на думку скаржника, фундаментальною помилкою у цій справі полягає саме у тому, що повністю виправданий у кримінальному провадженні директор Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" ОСОБА_5, повинен компенсувати шкоду, яку він не спричиняв, та до якої не має жодного відношення; також суд не врахував практики Європейського суду з прав людини по справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" (пункти рішення 33, 34 від 21.12.2010) та у справі "Мушта проти України" рішення від 18.11.2010, пункти 37, 38, якими встановлено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним та може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду. Зважаючи на те, що пропущення строку на звернення про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у даній справі відбулося з об'єктивних та незалежних від заявника причин (довготривалий процес розгляду кримінальної справи і тяжкість покарання за злочин, який передбачав позбавлення волі до восьми років), суду належало застосовувати вимоги, наведені у висновках постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996, рішенні Верховного Суду України від 18.11.2009 у справі № 6-12041св09, рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 10 Загальної декларації прав людини, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права та вказаної практики Європейського суду з прав людини.

В судовому засіданні прокурор заперечив доводи касаційної скарги, просив суд залишити прийняту у справі ухвалу без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позивач, відповідач та треті особи не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 прийнято нове рішення, яким зобов'язано Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 96,8 га, розташовану на території заказника загальнодержавного значення "Садківський степ" і привести зазначену ділянку у придатний до використання стан; стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" 19636400 грн. шкоди до Фонду охорони навколишнього природного середовища на користь Криниченської сільської ради та 39283,50 грн. судових витрат на користь державного бюджету. Постанова набрала чинності з моменту її прийняття, тобто, 20.03.2012.

Рішенням суду апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів, (висновку судової екологічної експертизи від 10.08.2011, складеної експертом Яремчук О.М., матеріалів перевірок, які проводилися компетентними органами, починаючи з 2001 року, в тому числі щодо дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки з питання використання земель ПВФ "Садківський степ") було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки та користування нею для ведення сільськогосподарських робіт Приватним підприємством "Агрофірма "Центр".

25.03.2015 Приватне підприємство "Агрофірма "Центр" подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2012 у цій справі за нововиявленими обставинами разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В якості нововиявлених обставин Приватне підприємство послалося на набрання законної сили вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2014 в частині виправдання ОСОБА_5 (директора Приватного підприємства "Агрофірма "Центр") за частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 252, частиною 197-1 Кримінального кодексу України, вважаючи, що матеріалами кримінальної справи та висновками судів спростовано причетність директора Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" ОСОБА_5 до розорання земель ботанічного заказника "Садківський степ", відхилено висновки екологічної та земельно-технічної експертиз як докази, що підтверджують вину ОСОБА_5 у інкримінованих йому злочинах, а інші докази його вини відсутні.

Підставою для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник вказав тривалість досудового розслідування та судового розгляду зазначеної вище кримінальної справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 заяву відповідача було повернуто на підставі пункту 2 частини шостої статті 113 Господарського процесуального кодексу України (подання заяви без доказів надіслання її копії сторонам).

16.04.2015 Приватне підприємство Агрофірма "Центр" повторно звернулось до Дніпропетровського апеляційної господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2012; ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2015 розгляд питання щодо прийняття або повернення заяви відкладено до надходження справи до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 відновлено строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинам постанови суду апеляційної інстанції, визнано причини пропуску вказаного строку поважними, оскільки скаржник усунув недоліки в первісній заяві; заяву призначено до розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012, суд апеляційної інстанції вказав, що обставини, покладені в основу виправдувального вироку відносно директора Приватного підприємства Агрофірма "Центр", не спростовують фактів, які було покладено в основу судового рішення про звільнення земельної ділянки та стягнення коштів з юридичної особи - Приватного підприємства Агрофірма "Центр" та не доводять правомірності використання підприємством земельної ділянки, а заявник фактично вдається до переоцінки доказів, які вже були досліджені і оцінені Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 20 березня 2012 року.

Також суд апеляційної інстанції вказав на пропуск заявником встановленого частиною шостою статті 113 Господарського процесуального кодексу України трирічного строку звернення за переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, наведених заявником, можливість відновлення якого не передбачено законодавством.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи. Зі змісту частини шостої статті 113 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що місячний строк, встановлений для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у разі його пропуску заявником може бути відновлений за загальними правилами, встановленими статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, тобто, у разі, коли суд визнає причини такого пропуску поважними.

Як вже вказано вище, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини, з яких заявник пропустив місячний строк, встановлений для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та відновив цей строк.

Водночас другим реченням частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили; заява, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили, підлягає поверненню заявникові незалежно від причин пропуску цього строку, а подання відповідної заяви повторно не допускається.

Отже, за своєю правовою природою встановлений даною нормою строк (три роки!) є присічним, тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску.

Одним з загальновизнаних принципів побудови системи перевірки судових рішень, в тому числі в господарському судочинстві, є принцип правової визначеності, реалізація якого має на меті досягнення стабільності правового регулювання та існуючих правовідносин, необхідної для того, щоб кожен з учасників цих правовідносин міг у розумних межах бути впевненим у незмінності свого досягнутого правового статусу, набутих прав та обов'язків.

Судове рішення, яке набуло ознак чинного та остаточного за наслідками його апеляційного та касаційного перегляду, може бути переглянуто в подальшому, однак виключно у законодавчо встановлених межах, які покликані забезпечити принцип правової визначеності, в тому числі, шляхом встановлення законодавством чітких обмежень строку, протягом якого у сторони існує право на перегляд остаточного судового рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано вказав про неможливість відновити присічний строк для реалізації права.

Вказане судове рішення відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011, де можливість втручання в рішення, яке набуло ознак остаточного, обумовлено обставинами суттєвого та неспростовного характеру, а застосування такої процедури повинно відбуватися у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції; відповідальною за тривалість судової процедури є держава; подібні висновки містяться також в рішенні ЄСПЛ "Праведна проти Російської Федерації" від 18.11.2004.

Тобто, інша сторона у справі, яка переглядається у зв'язку з нововиявленими обставинами, не може нести негативні наслідки у зв'язку з тривалістю судової процедури, яка від неї не залежить.

Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ільхан проти Туреччини" № 22277/93 від 27.06.2000, заявник не врахував, що в даній справі йдеться про строки для звернення до самого Європейського суду з прав людини, а не про застосування державним судом строків, встановлених законом.

Також заявник помилково послався на практику Європейського суду з прав людини по справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" (пункти 33, 34 рішення від 21.12.2010), та "Мушта проти України" (пункти 37, 38 рішення від 18.11.2010), яка не заперечує можливість встановлення державою дозволеним за змістом обмеженням праву на доступ до суду, у разі, якщо такі обмеження не зашкоджують самій суті праву доступу до суду, переслідують легітимну мету, обґрунтовуватись пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою.

Трирічний строк, про поновлення якого просить заявник, не є строком на подачу стороною заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (цей строк процесуальною нормою визначено як місячний), а являє собою строк реалізації стороною взагалі права на можливість втручання в остаточне судове рішення з метою виправлення допущеної помилки. Обмеження такого строку має легітимну мету забезпечити додержання принципу правової визначеності, досягнення стабільності правового регулювання, балансу інтересів сторін справи.

Посилаючись у касаційній скарзі на принцип верховенства права, положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та на норми Конституції, як акта прямої дії, скаржник не врахував, що остаточне судове рішення у справі вже відбулося, а право на звернення з заявою, спрямованою на перегляд остаточного судового рішення, має реалізовуватися відповідно до особливостей законодавчого регулювання звернення за переглядом судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відтак, суд апеляційної інстанції, з'ясувавши дату набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції, про перегляд якої за нововиявленими обставинами подано заяву, дійшов вірного висновку про її подання після закінчення трирічного строку з дня набрання цією постановою законної сили та про неможливість відновлення цього строку, виклавши усі необхідні обставини та мотиви в процесуальному документі.

Таким чином, доводи касаційної скарги є помилковими, у задоволенні яких слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до пункту четвертого частини шостої статті 113 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

З'ясувавши, що порушення провадження про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами здійснено за заявою, поданою з порушенням присічного строку, який не підлягає відновленню, суд апеляційної інстанції повинен був припинити провадження за заявою, як помилково порушене.

За таких обставин, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 слід скасувати, а провадження за заявою Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 припинити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника - Приватне підприємство "Агрофірма "Центр".

Керуючись пунктом 4 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні касаційної скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" відмовити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 у справі № 5013/1233/11 Господарського суду Кіровоградської області скасувати.

Провадження за заявою Приватного підприємства "Агрофірма "Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 припинити.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова